Я робила це й раніше. Коли мені ставало туманно про себе, про світ, про шлях, я йшла, їхала, летіла.
Цей рік був особливим. За рівнем сміливості, ризикованості, невизначеності, водночас наповненості, щирості, глибини та кохання.
Хто б знав, що, найнепопулярніше та екстремально складне рішення залишити корпоративну роботу, зупинити всі проекти, не підписувати нові контракти та віддатись процесу “куди життя виведе”, стане абсолютно трансформаційним досвідом, поверне на шлях любові до себе, з усвідомленням, що ж це таке, і підтримкою тих людей поруч, хто любить, принесе нові проекти і найзахоплюючі досвіди, про які й мріяти не могла.
Це був рік творчої відпустки (sabbatical), періоду внутрішньої трансформації, пошуку себе та нових сенсів. Нових я не знайшла, але лише зміцнилася в ідеї хто я, навіщо і чим хочу і можу бути корисною для цього світу.
У подорожі Британією, Аргентиною (від Ігуасу до Патагонії), Чилі, Перу, Коста-Ріці, Мексиці, США, Італії, Балканським країнам я встигла прожити різне. Мені боліло і накипало, я вражалася і кайфувала, ходила по лезу бритви гірському хребту на висоті 5000 м, бачила Райдужні гори і плавала по найбільшому високогірному прісному суднохідному озеру у світі, торкалася до льодовиків, пірнала в океан їздила верхи, бачила крайню бідність і обурливу розкіш пліч-о-пліч. Я опинялася між життям і смертю, зустрічалася з лікарями та шаманами, авантюристами та шахраями, мандрівниками та бізнесменами, щоб через кожного, хто приходив мені як учитель, ще глибше зрозуміти свої наміри, наступити на граблі недосконалостей свого характеру, зрозуміти з чим та як працювати.
Моя подорож до Бога всередині була така потужна, наповнена до країв, небезпечна і концентрована, що всього в одній нотатці не розповісти.
Думаю, доки буде корисно поділитися, які уроки пройшла і які висновки зробила:
- Подорожі не вирішують проблем, але вони безперечно допомагають подивитися на все під іншим кутом.
- Подорожі не про місця, а про людей, які там мешкають. Яким би не був дивовижний краєвид, більше запам’ятовуються особистості та їх історії.
- Шлях пізнання не лежить через себе. Найкраще ми зустрічаємося із собою об когось і через складнощі.
- Вирішення будь-якої проблеми буде знайдено швидше, якщо ситуація внутрішньо прийнята та відпущена, а на зовнішньому рівні – активні дії щодо її покращення.
- Що б не відбувалося – намагайтеся шукати любов в собі (звучу як проповідник, але я до цього дійсно прийшла).
- Навіть найжахливіший шторм закінчується.
- Якщо вас стягує зворотна хвиля – не чиніть опір, дозвольте течії вас винести.
- Щоб мрії збувалися потрібен діалог із Всесвітом, проєктний підхід та внутрішня готовність «нехай усе буде за волею Бога».
Я шукала «хто ж я?» і перенайшла себе в тому, чим займаюся давно – тому продовжу займатися своїми IT та не-IT проектами, і почну здійснити свої нові проекти-мрії: Школа гармонійного розвитку Жінки, ретріт центри – в Україні, а може й не тільки. Точки відновлення фізичних, емоційних, ментальних та духовних сил, у які приїжджатимуть люди, щоб знаходити себе та виходити на нові рівні усвідомлення життя.
А закінчити мені хочеться чудовою цитатою Слави Се:
Життя складеться як завгодно – тільки не нудно. На нас зваляться лише ті події, які затягнуть пружину сюжету. Спокій неможливий, бо драматургічно порожній. Миттєва відплата не відбувається, адже це не цікаво. І мрії виконуються завжди не точно і не вчасно. Все обов’язково відбудеться інакше – ось єдиний закон всесвіту.
Нехай усе буде згідно із Законом Всесвіту.